Методичне об'єднання класних керівників
МЕТОДИЧНЕ ОБ’ЄДНАННЯ КЛАСНИХ КЕРІВНИКІВ
Виховна система школи – це цілісна структура, яка сприяє успішній діяльності виховання. У школі відбувається моральне становлення учнів, формування в них творчого мислення, відповідальності.
ПРІОРИТЕТНИМ У ВИХОВНІЙ РОБОТІ ШКОЛИ Є:
розвиток особистості з високим творчим потенціалом, здатної до саморозвитку, самовдосконалення та професійного самовизначення, знаходження кожним учнем самого себе, своєї власної освітньої траєкторії, місця в житті;
впровадження виховних технології, інтерактивних методів і форм роботи, що сприятимуть формуванню в учнів моральних правил та норм;
активізація діяльність щодо попередження дитячої бездоглядності, правопорушень, негативних проявів у молодіжному середовищі;
реалізація особистісно орієнтованого підходу в навчально-виховному процесі;
залучення молоді до національної та світової культури;
збереження морального та фізичного здоров’я підростаючого покоління;
виховання патріотизму, громадських якостей особистості;
забезпечення педагогічних умов для соціалізації школярів, виховання в них життєвої компетентності.
Для реалізації цих завдань у школі розроблений план виховної роботи навчального закладу та окремі плани, які були затверджені на засіданнях методичних об’єднань класних керівників. Ці плани охоплюють всі напрямки виховання: патріотичне, правове, моральне, художньо-естетичне, трудове, фізичне, екологічне, превентивне та включають у себе календарні, традиційні шкільні свята, заходи, конкурси, міські заходи щодо втілення національної програми «Діти України», «Комплексної програми профілактики злочинності і бездоглядності», «Програми профілактики ВІЛ-інфекції», заходи щодо зміцнення моральності та утвердження здорового способу життя та ін.
Для керування виховним процесом в школі створено методичне об'єдання класних керівників. Методичне об'єднання класних керівників – структурний підрозділ внутрішньошкільної системи керування виховним процесом, який координує науково-методичну та організаційну роботу класних керівників.
ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ШКІЛЬНОГО МЕТОДИЧНОГО ОБ'ЄДНАННЯ КЛАСНИХ КЕРІВНИКІВ: підвищення теоретичного, науково-методичного рівня підготовки класних керівників із питань психології та педагогіки; забезпечення виконання єдиних принципових підходів до виховання й соціалізації учнів; озброєння класних керівників сучасними виховними технологіями та знанням сучасних форм і методів роботи; вивчення, узагальнення та використання передового педагогічного досвіду роботи класних керівників; координування планування, організації та педагогічного аналізу виховних заходів класних колективів; сприяння становленню й розвитку системи виховної роботи класних керівників.
ФУНКЦІЇ ШКІЛЬНОГО МЕТОДИЧНОГО ОБ'ЄДНАННЯ КЛАСНИХ КЕРІВНИКІВ: організує колективне планування і колективний аналіз життєдіяльності класних колективів; координує виховну діяльність класних колективів та організує їхню взаємодію в педагогічному процесі; планує і постійно коригує принципи виховання та соціалізації учнів; організує вивчення та запровадження класними керівниками сучасних технологій виховання, форм і методів виховної роботи; обговорює соціально-педагогічні програми класних керівників і творчих груп педагогів, матеріалами узагальнення передового досвіду роботи класних керівників, матеріалами атестації класних керівників; оцінює роботу членів об'єднання, клопочеться перед аміні стацією школи про заохочення класних керівників.
ДОКУМЕНТАЦІЯ ШКІЛЬНОГО МЕТОДИЧНОГО ОБ'ЄДНАННЯ КЛАСНИХ КЕРІВНИКІВ: список членів методичного об'єднання; річний план роботи методичного об'єднання; протоколи засідань методичного об'єднання; аналітичні матеріали за підсумками проведених заходів, тематичного адміністративного
Важливими умовами демократичного суспільства є громадянська освіченість, компетентність, виховання поваги до прав людини, толерантності, уміння знаходити компроміси. Необхідно, щоб громадяни знали свої права та обов’язки, дотримувалися закону, мислили критично й незалежно. Тому необхідний творчий пошук нових підходів, концептуальних шляхів і змістовних форм у роботі з дітьми.
Сьогодні, в умовах величезних змін в соціальному, економічному і політичному житті України постала проблема радикальної перебудови в сфері виховання, мета якого – формувати людину, давати прогрес людському суспільству. Змінилась система поглядів на виховання як педагогічний процес. Вони відбивають потреби розвитку суспільства, що змінюється і самої людини. Тобто зазнала значних змін філософія виховання. Нова філософія утверджує погляд на особистість як найвищу цінність суспільства. Школа повинна допомогти дитині, підлітку визначитися не лише ким бути, а яким бути, а головне – як жити, як влаштовувати свій індивідуальний спосіб життя, вибрати режим інтелектуального, емоційного навантаження, спосіб реакції на невдачі та успіхи. Основне завдання школи полягає в формуванні особистості, готової до співпраці, здатної успішно виконувати свою роботу в колективі, усвідомлювати цінність творчості. Саме на це і була спрямована діяльність членів методичного об’єднання класних керівників.
Як правило, кожен другий вчитель у школі – класний керівник. Це особлива місія. Вчителі-предметники сприймають дітей перш за все як учнів з погляду ставлення до свого предмета. Лише класний керівник бачить у дитині особистість у всьому багатстві її зв’язків: з природою, сім’єю, друзями, оточуючими. Часто-густо у становленні особистості дитини, особливо якщо вона не дуже успішна в навчанні, вирішальну роль відіграє саме класний керівник. Бо класний керівник – це не просто організатор класу, він організатор дитячого життя. Перед класним керівником стоять дуже важливі і відповідальні завдання. Він організатор виховної роботи в класі, наставник учнів, батьків і громадськості. Успіх виховного процесу залежить від відносин між педагогом і учнем, які повинні будуватися на основі співдружності, гуманізації, співробітництва.
Класним керівникам потрібно постійно пам’ятати про надбання етнопедагогіки, вивчати традиції, звичаї та обряди українського народу та використовувати набуті знання та досвід у навчально-виховному процесі. Актуальними залишаються питання відвідування учнями школи та участь батьків в вихованні дітей, що теж повинне контролюватися та коригуватися класним керівником.
Людина являє собою систему знань, ставлень, поглядів, ідеалів, переконань, тощо. Тому й формування її як особистості має здійснюватися цілеспрямовано поетапно та цілісно. Отже, класному керівнику потрібно постійно вивчати індивідуальні особливості своїх вихованців, проводити пошукову роботу з виявлення творчого зерна дитини, намагатися розвинути всі приховані позитивні задатки дитини, пам’ятати, що „...кожна дитина – це особливий, неповторний світ. Виховати особистість, сформувати душу людини можна, тільки зрозумівши цей світ, пізнавши всі його тайники” і „справжня майстерність вихователя полягає в тому, щоб його вихованець поважав себе, дорожив своєю гідністю” (В.О.Сухомлинський)
Важливими умовами демократичного суспільства є громадянська освіченість, компетентність, повага до прав людини, толерантність, уміння знаходити компроміси. Необхідно, щоб громадяни не лише знали свої права та обов’язки, а й дотримувалися їх, дотримувалися законів, мислили критично й незалежно, свідомо ставилися до збереження свого здоров’я та здоров’я оточуючих. Саме на цих засадах і була сформована структура виховної роботи в минулому навчальному році. Класні керівники в своїй роботі використовували досвід відомих педагогів Я.Коменського, В.Сухомлинського К.Ушинського, А.Макаренка, С.Русової та інших.
Сучасні виховні концепції відрізняються прагненням спиратися на загальнолюдські цінності й цивілізовані форми життєдіяльності у всіх сферах. В усіх концепціях тією чи іншою мірою присутні:
• ідеї гуманізації;
• здійснення виховання у контексті культури;
• створення відкритих виховних систем;
• повернення виховання в родину;
• підтримка і розвиток індивідуальності;
• альтернативність і гнучкість методів і організаційних форм виховання.
В нашому закладі весь процес виховання спрямований на розвиток в учнів тих рис, які допоможуть реалізувати себе як частинку суспільства, як неповторну індивідуальність зі своїми запитами, планами самореалізації. Класні керівники працюють над створенням такого простору, в якому виховна система охоплює весь педагогічний процес: навчальні заняття, позаурочну діяльність учнів (позакласні виховні заходи, заняття в гуртках, тощо). Важливою метою цієї роботи є створення умов для розвитку та самореалізації особистості, залучення кожного учня до участі в різних сферах діяльності на основі діагностики його нахилів та здібностей.
Класний керівник Мамонтова О.М. багато часу приділяє формуванню моральної свідомості своїх вихованців, толерантного ставлення до оточуючих людей, розширенню знань учнів у пізнаванні навколишнього світу та правил проживання у суспільстві, і всі виховні заходи, проведені класоводом, ґрунтуються на етнопедагогічних традиціях; крім того, вона постійно прищеплює дітям знання про бережливе ставлення до свого здоров’я, наголошує на необхідності фізичного вдосконалення, спонукає до постійного дотримання режиму дня, котрий був складений разом з батьками.
Формування з дитячих років свідомого ставлення до свого здоров’я і здоров’я оточуючих, прищеплення дітям знань, умінь і навичок, які допоможуть їм протягом усього життя зберігати і зміцнювати своє здоров’я, проходить головною тезою в роботі класного керівника Бондаревської З.Г. При цьому вона спонукає учнів до вивчення своєї особистості, сприяє усвідомленню учнями, що фізичне вдосконалення тісно пов’язане з духовним і моральним, вчить критично ставитись до своєї поведінки та поведінки друзів, будучи при цьому толерантними, прилучає школярів до загальнолюдських цінностей.
Розвиток у дітей високих естетичних ідеалів – мета роботи класного керівника Луповської Т.Ф. Вона вчить своїх вихованців бачити прекрасне і в навколишньому світі і в оточуючих; і не лише бачити, а й творити прекрасне, берегти і примножувати його. В своїй роботі класовод враховує психофізіологічні особливості дітей, забезпечує комфортні і безпечні умови для розвитку особистості учня, реалізації його природних потенцій.
Провідною ідеєю досвіду класного керівника Ященко О.О. є розвиток індивідуальних здібностей та нахилів учнів, підвищення їх загальної культури. Навчально-виховну роботу вона спрямовує на досягнення доброзичливої атмосфери в дитячому колективі, підняття загального рівня вихованості та культури; взаємоповага, взаємодопомога, толерантність, взаєморозуміння, культура спілкування, збереження здоров’я – ось ті питання, на які звертається увага класовода у виховній роботі.
Щоб клас став справжнім колективом необхідне проведення колективних творчих справ, вважає класний керівник Сахно І.І. І ця теза підтверджується. Учні класу разом з керівником постійно організовують і проводять цікаві ранки, конкурси, екскурсії; жоден учень не залишається осторонь, кожному знаходиться завдання згідно його можливостей і таланту; і саме при проведенні КТС у учнів формуються загальнолюдські цінності, розкривається і розвивається талант, зберігається неповторність кожної дитини, і класний колектив стає виховним середовищем, що забезпечує соціалізацію кожного учня, сприяє формуванню засад високоморальної поведінки і здорового способу життя. До проведення КТС вона постійно залучає батьків, що сприяє вихованню відповідальності, взаємоповаги, взаємодопомоги, спонукає до кращого взаєморозуміння між батьками і дітьми, батьками і педагогом.
Розвиток творчої ініціативи та активності особистості відбувається тоді, коли класний керівник і вихованець діють разом, об’єднуючись спільною метою, спільними життєвими турботами та будують свої відносини на основі співробітництва і довіри – стверджує класний керівник Гнєушева О.В. Провідною ідеєю її виховної роботи є закладення фундаменту всебічного, гармонійного розвитку особистості з високоморальною громадянською позицією, високою культурою взаємовідносин, що має позитивну мотивацію на здоровий спосіб життя; виховання особистості, яка глибоко розуміє традиції та соціально-культурні цінності свого народу, здатної бути спадкоємцем і продовжувачем прогресивних національних традицій.
Як класний керівник, Шевчук О.В. значну увагу приділяє морально-етичному вихованню учнівського колективу, формуванню свідомого ставлення учнів до свого здоров’я та здоров’я оточуючих як найвищої соціальної цінності, формує в них почуття обов’язку, відповідальності, культурної поведінки, прагне навчити їх знайти своє місце в соціумі. Особливого значення вона надає ознайомленню вихованців з моральними проявами найвищого рівня, розгляду й аналізу відповідних подій, вчинків і поглядів героїв минулого і сучасності, - при цьому в центрі уваги ставиться людина з її самобутнім характером, життєвим досвідом, відношенням до інших людей. Учні її класу незалежні і не конформні, доброзичливі у спілкуванні, емоційно відкриті і чутливі до моральних проблем.
Учнівський колектив – це могутній засіб і необхідна умова формування особистості, — вважають класні керівники Снарська Г.В. та Моісеєнко О.В. Але у вихованні особистості дитини вони не покладаються на відносини, які виникли спонтанно, на стихійно сформовану думку стосовно окремих дітей, а вчать школярів бути об’єктивними, справедливими, гуманними і вимогливими, чуйними стосовно інших. Провідною ідеєю у їх роботі є відродження самобутнього характеру кожного учня, розвиток його творчих задатків, поглиблення інтелектуальної самостійності, вдосконалення соціальної поведінки, зміцнення вольової та емоційної сфери, що сприяє всебічному і гармонійному розвитку особистості, яка здатна до саморозвитку, самовиховання, самореалізації, яка керується в житті загальнолюдськими цінностями.
Класні керівники Ященко О.О. та Курдиновська Т.В. працює над питанням формування дружного, організованого колективу через активізацію форм індивідуального впливу та колективної роботи, навчає методам підтримки доброго здоров’я і особистої гігієни, сприяє поглибленню розуміння учнями змісту етичних норм і правил, сприяє забезпеченню умов для саморозвитку і самореалізації вихованців. Вони дбають про те, щоб кожному вихованцю знайти справу до душі, щоб той не був пасивним спостерігачем, а охоче і активно виконував доручення, де б розкривались його нахили, розвивались здібності, набувався авторитет, бо саме такі умови сприяють вираженню особистості, оволодінню навичками моральної поведінки.
Провідною ідеєю в роботі класних керівників Тарасенко Л.О. та Бощенко З.Б. є розвиток особистості учня через гуманізацію та демократизацію відносин в системі „класний керівник – вихованець” за умов спільної інтелектуально-творчої пошукової діяльності класного колективу. Мета їх роботи – створення мотивації до самовдосконалення кожного учня, мобілізація особистісного потенціалу на основі радісного успіху в спілкуванні; формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя. У виборі форм і методів виховного впливу враховують особливості кожної дитини, прагнуть найефективніше використати її потенційні можливості природних задатків та здібностей.
Класний керівник Засядьвовк Т.О. та Рішко О.Б. формують в учнів орієнтири на загальнолюдські цінності, любов до своєї держави і народу; великого значення надають правовому вихованню, через яке у дитини розвиваються риси громадянина, духовність, фізична досконалість, естетична, трудова, економічна та правова культура, формується всебічно розвинена особистість. Вони прагнуть прищепити учням любов до духовних надбань людства, сприяють формуванню в них національної правосвідомості, прилучають до нетлінних скарбів народної творчості.
Щотижнева година класного керівника зазначена у шкільному розкладі, а тому на таких годинах присутні всі школярі, що сприяє нерозривності виховного процесу, можливості через проведення диспутів, тестів, залучення до обговорення тих чи інших проблем визначати рівень вихованості учнів, формувати питання для індивідуальної роботи, залучати батьків до питань не лише навчання а й виховання дітей.
Традиційною стала участь всіх класних колективів у проведенні загально шкільних заходів, у підготовці і проведенні відкритих виховних годин.
Педагогічний колектив активно впроваджує в свою роботу по вихованню дітей програму „Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів”. Процес виховання здійснюється за такими напрямками:
- ціннісне ставлення до себе (ціннісне ставлення до свого фізичного „я”, ціннісне ставлення до свого психічного „я”, ціннісне ставлення до свого соціального „я”;
- ціннісне ставлення до сім’ї, родини, людей;
- ціннісне ставлення до праці;
- ціннісне ставлення до природи;
- ціннісне ставлення до мистецтва;
- ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави.
У тісній співтворчості, партнерстві педагогів, учнів, батьків виховується особистість, яка має розвинену життєву компетентність, спроможна самостійно збагачувати її в процесі реалізації власної життєвої стратегії, творення свого індивідуального життя та участі у творенні життя суспільства.
Виховний процес в школі здійснюється, спираючись на ідеї В.О.Сухомлинського, що стверджував „... усім причетним до виховання треба мудро вводити дитину в світ людський, не закриваючи очей на радощі і страждання”, адже „справжнє виховання – це процес злиття віри дитини в саму себе, поваги до самої себе і непримиренності педагога до всього поганого, що може вселитися в її душі”. Мета виховання конкретизується через систему виховних завдань, що є загальними для всіх виховних заходів:
- забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних і власних інтересів;
- формування національної свідомості та людської гідності, любові до рідної землі, родини, свого народу; бажання працювати задля розквіту держави; готовності її захищати;
- виховання правової культури – поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки, знання та дотримання законів;
- забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, старших за віком, культури та історії рідного народу;
- формування мовної культури, оволодіння українською мовою та її вживання;
- виховання духовної культури особистості та створення умов для вільного формування нею власної світоглядної позиції;
- утвердження принципів загальнолюдської моралі – правди, справедливості, милосердя, патріотизму, доброти та інших чеснот;
- культивування кращих рис української ментальності – працелюбності, індивідуальної свободи, глибокого зв’язку з природою, толерантності, поваги до жінки, любові до рідної землі;
- забезпечення повноцінного розвитку молоді, охорона та зміцнення її фізичного, психічного та духовного здоров’я;
- забезпечення високої художньо-естетичної культури, розвиток естетичних потреб, почуттів;
- вироблення екологічної культури людини, розуміння необхідності гармонії її відносин з природою;
- прищеплення глибокого усвідомлення взаємозв’язку між ідеями індивідуальної свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;
- спонукання вихованців до активної протидії проявам аморальності, правопорушенням, бездуховності, антигромадській діяльності.
Як наголошено в Національній доктрині розвитку освіти України, пріоритетним напрямом в її реалізації є формування особистості, яка усвідомлює свою приналежність до українського народу, сучасної європейської цивілізації; виховання людини демократичного світогляду, яка поважає громадські права і свободи, традиції народів і культур світу, національний, мовний, релігійний вибір кожної людини. Реалізація доктрини передбачає:
- підготовку людей високої моралі, здатних до творчої праці;
- формування здорового способу життя, розвиток спорту, етичне, естетично-екологічне, політичне, громадянське, правове, трудове та фізичне виховання учнівської молоді.
Відповідно до цієї концепції головна мета виховної роботи – це виховання духовно багатої, розвиненої особистості, громадянина України.
МЕТА ТА ПРИНЦИПИ ВИХОВАННЯ
Метою виховання є формування морально-духовної життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім’янин, професіонал.
Принципи виховання:
• Принцип національної спрямованості передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідного краю, свого народу, шанобливе ставлення до його культури; повагу, толерантне ставлення до культури всіх національностей, які проживають в Україні.
• Принцип культуровідповідності передбачає засвоєння загальнокультурних надбань, а саме виховання здійснюється як культурологічний процес, формування базису культури особистості.
• Принцип цілісності передбачає: спрямування виховання на гармонійний та всебічний розвиток особистості, формування в неї цілісної картини світу; наступність в реалізації напрямів та етапів виховної роботи на різних освітніх рівнях; охоплює всі сфери життєдіяльності дітей.
• Акмеологічний принцип передбачає створення умов для оптимальної самореалізації підростаючої особистості, розвитку її індивідуальних можливостей і здібностей; формування умінь долати труднощі, прогнозувати наслідки своїх вчинків, здатності свідомо приймати рішення.
• Принцип суб’єкт – суб’єктної взаємодії передбачає рівноправність учасників виховного процесу, уважне ставлення до поглядів один одного, визнання права на відмінність, узгодження позицій.
• Принцип адекватності виховання до психологічних умов розвитку особистості передбачає брати до уваги вікові та індивідуальні особливості дитини, не форсувати її розвитку, задовольняти фундаментальні потреби, стимулювати розвиток свідомого ставлення до поведінки, діяльності, життєвого вибору.
• Принцип особистісної орієнтації означає, що загальні закони психічного розвитку проявляються у кожної дитини своєрідно і неповторно; культивування почуття самооцінки, впевненості в собі, право на вільний розвиток та реалізацію здібностей.
• Принцип превентивності передбачає здійснення профілактики негативних проявів поведінки, допомогу в виробленні імунітету до негативних впливів соціального середовища.
• Принцип технологізації передбачає науково обґрунтовані дії педагога та організовані ним дії вихованців, підпорядковані досягненню системи виховних цілей (досягнення мети виховання).
