Виховна робота
Необхідність школи мати власну виховну систему сприймається сьогодні як актуальна науково – практична проблема. В Державній національній програмі „ Освіта” її створення розглядається як один із „основних шляхів реформування виховання”.
Виховна система школи є ядром загальноосвітнього механізму цілеспрямованого формування соціального досвіду вихованців.
Вона враховує:
а) соціальне замовлення, оформлене на рівні різноманітних надособистістних соціальних систем – людських цінностей;
б) досягнутий рівень сформованості у вихованців окремих соціальних якостей і соціального досвіду;
в) особливості нашої школи: умови , традиції, якісний склад педагогічного колективу, матеріальну базу тощо.
Виховна система школи є конкретним механізмом дії конкретних фахівців.
На сучасному етапі педагогічний колектив, розуміючи потребу докорінного переосмислення виховної системи, насамперед виходить з таких позицій:
1. Визнання того , що школа – навчальний заклад, покликаний відповідати потребам і умовам сучасного стану соціального розвитку України та забезпечити освітні потреби держави.
2. Задовольняти освітні потреби слід якісно. Школа має бути конкурентноздатною й престижною, а це можливо лише в режимі неперервного розвитку і творчого пошуку прогресивних технологій, методик, зростання професіоналізму на педагогічному та управлінському рівні.
3. Вирішуючи ці завдання, школа має забезпечувати різні види діяльності в широкому спектрі позакласної сфери – гуртковій, клубній, спортивній, художньо – естетичній роботі, учнівському самоврядуванні.
4. Вирішення поставлених завдань можливе лише в атмосфері доброзичливості, довіри, співробітництва, відповідальності на всіх рівнях педагогічного простору.
Проаналізувавши сьогоднішній стан розвитку школи, ми даємо відповідь на три головні запитання:
- Чого від нас хочуть і чекають?
- Хто ми і що ми можемо зробити?
- Яким чином ми це будемо робити?
Наша країна хоче , щоб ми створили умови для розвитку вільної, розумної, діяльної, соціально - адаптованої особистості й підготували свідомого та соціально - компетентного випускника, спроможного реалізувати свій позитивний потенціал у громадській та індивідуальній життєдіяльності.
Громадськість хоче бачити в нас школу, засновану на свідомій дисципліні, розумній вимогливості до учнів. Школу, що відповідає санітарно – гігієнічним і естетичним вимогам. Школу, в якій поважають права дитини, в якій учням створюють не лише фізичний , а й духовний комфорт.
Батьки хочуть:
- щоб школа підготувала дітей до вступу у ВЗН;
- щоб дитина росла здоровою особистістю;
- щоб дитина перебувала в шкільному просторі до 17 років;
- щоб дитина отримала художньо – естетичний розвиток.
Учні хочуть:
- щоб у школі їх поважали, бачили в них особистість;
- спілкуватися в школі з однолітками;
- виявити себе як творчу особистість;
- отримати хороші знання.
У школі створено працездатний колектив з достатнім професійним і творчим потенціалом, діє учнівський парламент, який є підтримкою педагогічному колективу школи і рушійною силою виховного процесу в школі. Школа має реальні підтвердження успіхів своєї праці в багатьох напрямах. Зокрема протягом останніх років учні є переможцями та учасниками в міських конкурсах:
- клубу „Ерудит”;
- конкурсів шкільних агітбригад;
- конкурсів художньої самодіяльності міського рівня.
„Виховання” в усі часи було педагогічною взаємодією впливу вихователя на вихованця та взаємодії вихованця і вихователя. Саме таку науку виховання мав на увазі К. Ушинський, коли визначав педагогіку як „зібрання правил педагогічної діяльності”:
Правило 1. Формування у вихованця позиції бути гідним прийняти естафету людської духовності.
Правило 2. Культивування у вихованця потреби до морально духовного багатства.
Правило 3. Морально – духовне випробовування вихованця.
Правило 4. Організація життя вихованця, відповідного до його морально – духовних цінностей.
Правило 5. Єдність сприятливої ситуації особистісного функціонування вихованця та ситуації його морально – духовного самовияву.
Правило 6. Дисгармонія в між особистісному сприйнятті вихованців.
Правило 7. Перебування вихованця в ситуації „мучитися невідомістю”.
Правило 8. Розпізнання вихованцем ситуацій спокушування.
Правило 9. Символізація морально – духовної цінності.
Правило 10. Морально – духовне уподібнення.
Правило 11. Формування у вихованця морально здорового способу мислення.
Правило 12. Організація особистісно конструктивного спілкування вихованця.
Власне ці правила є провідними у роботі методичного об’єднання класних керівників школи. Мета якого – сприяти професійному вдосконаленню особистості педагога. Стимулювати творчість класного керівника, який веде пошуки шляхів збагачення і розвитку змісту, форм і методів виховної роботи.
У школі відбувається пошук сучасних форм та методів роботи з класними керівниками як досвідченими, так і молодими. Будуємо методичну роботу так, щоб кожен із них міг розкрити свої здібності, набути навичок дослідницької діяльності, розвивати ініціативу та творчий пошук.
Класні керівники та класоводи працюють у тісній взаємодії з вчителями предметниками, виступають координаторами дій у здійсненні виховної мети та вивчення індивідуальних особливостей учнів їхніх класів. Одне з головних завдань класного керівника – співпраця з батьками. Класний керівник постійно надає допомогу батькам у сімейному вихованні. Ці питання завжди розглядаються на класних батьківських зборах та на засіданнях батьківського комітету. Також проводиться педагогічний всеобуч, індивідуальна робота та залучення батьків до організації позанавчальної виховної роботи. Робота класного керівника у сімейному вихованні має такі завдання:
- встановити реальні можливості виховного потенціалу кожної сім’ї;
- створити умови для співпраці сім’ї та вчителя у вихованні учнів;
- коригувати помилкові погляди батьків на питання сімейного виховання та помилкові дії в процесі виховання своїх дітей;
- піднести авторитет батьків в очах дітей і цим сприяти їх правильному вихованню;
- залучити батьків до участі в певних виховних годинах.
Адміністрацією школи ведеться облік соціального стану кожної дитини. А тому в цьому напрямі класні керівники починають свою роботу з програми вивчення сім’ї учня. Основними розділами цієї програми є:
1. Структура сім’ї, її склад.
2. Відомості про батьків.
3. Матеріальне становище сім’ї.
4. Суспільно-педагогічна спрямованість життя сім’ї.
5. Внутрішньо-сімейні стосунки.
6. Сімейні традиції.
7. Використання вільного часу.
8. Педагогічні висновки класного керівника про спрямованість спільної роботи з сім’єю.
Класні керівники використовують такі форми роботи з батьками: бесіда, анкетування, тренінги, обговорення творів учнів, індивідуальна бесіда психолога школи з батьками чи опікунами. З метою всеобучу батьків у школу запрошуються лікарі, представники правоохоронних органів, юристи.
Демократизація стосунків у класному колективі сприяє зростанню ролі учнівського самоврядування. Органи самоврядування в школі складаються з найактивніших учнів, які виконують конкретну роботу, що поліпшує життя товаришів та школи загалом. Самоврядування – керування людини собою, вибудова своєї особистості, самостійне керівництво своїм розвитком, інакше - самовиховання. Це спосіб організації життя учнівського коллективу, кий сприяє виробленню в учнів почуття господаря школи, класу, вміння співпрацювати на принципах партнерства, гласності, демократизму.
Система виховної роботи ведеться по таких напрямах:
- організаційна робота;
- пізнавальна діяльність;
- виховання учнів на патріотичних традиціях та звичаях українського народу;
- ціннісно - орієнтована діяльність;
- правове виховання;
- формування здорового способу життя;
- моральне виховання;
- трудове виховання;
- родинне виховання;
- художньо-естетичне виховання;
- екологічне виховання.
Згідно кожного напрямку роботи учасники навчально – виховного процесу підібрали різноманітні форми роботи методи втілення виховної мети у шкільне життя. Форми роботи класних керівників вдало підібрані відповідно до напрямків виховної роботи і відображені у заздалегідь спланованих виховних планах і узгоджені з планом виховної роботи школи.
Головне, педагоги школи пам’ятають – в центрі будь - якої праці, педагогічного експерименту стоїть учень – особистість, найцінніший витвір.
